Переважна більшість батьків упевнена, що телефон, телевізор чи комп’ютер — ідеальний спосіб зайняти дитину. 

У цій статті наведено докази педіатра про те, чому такий вибір — груба помилка, яка лише шкодить розумовому та фізичному розвитку дітей. Також ви дізнаєтеся, скільки часу «у цифрі» належить дитині від народження до повноліття.

У мене є дочка. Лізі три роки, і вона божеволіє від планшета, на якому будь-якої миті можна подивитися улюблену «Свинку Пеппу». Я не бачу в цьому нічого поганого, тим більше, що мультик дуже життєрадісний і пізнавальний. Як мені здається, такий контент розвиває у дочки позитивні якості та вчить чогось нового. Також не стану кривити душею і зізнаюся, що позитивна свинка перетягує на себе увагу мого невгамовного щастя і дає нам з дружиною деякий час на перепочинок. Здається, що вся родина у виграші!

Однак моє бачення ситуації дуже похитнулося, коли я прочитав статтю відомого американського педіатра Кріс Роуен (Cris Rowan). Вона вивчає вплив сучасних технологій на становлення дітей. Пропоную і вам познайомитися з «незручними» доказами автора, які буде нелегко прийняти таким неідеальним батькам, як я.

Неправильне стимулювання мозку

Мозок немовляти втричі збільшується у своїх розмірах від народження до двох років і продовжує зростати аж до 21 року. Розвиток мозку у ранньому віці визначається подразниками навколишнього середовища або їх відсутністю. Стимулювання мозку надмірною дією гаджетів, інтернетом або телебаченням, як показують дослідження, пов’язане з когнітивними затримками, підвищеною імпульсивністю, зниженням здатності до саморегуляції.

Затримка у розвитку

Статичне проведення часу тягне за собою нестачу руху і може призвести до затримки фізичного та розумового розвитку. Ця проблема стала очевидною у США, де кожна третя дитина вступає до школи, маючи відставання у розвитку, що яскраво відбивається на її успішності. Рухливість покращує увагу і здатність до пізнання нового. Вчені стверджують, що застосування електронної техніки шкодить розвитку дітей і негативно впливає на їхнє навчання.

Ожиріння

Телебачення та комп’ютерні ігри — приклад нехарчових навичок, які безпосередньо пов’язані з епідемією зайвої ваги. Серед дітей, які бавляться портативними пристроями, ожиріння зустрічається на 30% частіше. Кожен четвертий молодий канадець і кожен третій американський молодик страждають на синдром «широкої кістки».

Жарти жартами, але серед дітей із зайвою вагою в 30% випадків буде діагностовано діабет, а на додаток до цього особи, які страждають на ожиріння, піддаються більш високому ризику раннього інсульту та серцевого нападу, серйозно скорочуючи тривалість свого життя. Вчені б’ють у дзвони, закликаючи всіх і кожного стежити за огрядністю дітей, адже перше покоління XXI століття має великі шанси померти раніше за своїх батьків.

Втрата сну

Сухі цифри по США кажуть, що 60% батьків взагалі не контролюють, як тісно їхні чада товаришують із усілякими гаджетами, а три чверті сімей дозволяють дітям тягати за собою електроніку в ліжко. Світіння екранів телефонів, планшетів та ноутбуків перешкоджає початку сну, що призводить до скорочення часу відпочинку та недосипання. Вчені ставлять недолік сну нарівні з недоїданням: і те й інше виснажує організм, а відповідно, негативно позначається на засвоєнні шкільних уроків.

Психічні захворювання

Ряд зарубіжних досліджень проводять чіткі паралелі між відеоіграми, інтернетом, телебаченням та їх негативним впливом на психіку молоді. Так, ігроманія стає причиною незадоволеності життям, збільшення тривожності та посилення депресії. Всесвітня мережа, у свою чергу, призводить до замкнутості та розвитку фобій. Цей перелік психічних недуг можна сміливо доповнити біполярним розладом, психозом, поведінковими відхиленнями, аутизмом та розладом прихильності, тобто порушенням тісного емоційного контакту з батьками. До відома, один із шести канадських дітей має якесь психічне захворювання, що найчастіше лікується лише сильними психотропними препаратами.

Агресивність

Повторимо побиту істину: жорсткість на ТБ та в комп’ютерних іграх знаходить своє відображення у реальному житті. Просто уважно погляньте на фізичне і сексуальне насильство, що почастішало, в сучасних онлайн-ЗМІ, фільмах і телепередачах: секс, наруги, тортури, катування та вбивства.

Дитина отримує готову схему поведінки, яку вона може реалізувати в навколишній дійсності. І найважливіше, багато досліджень приходять до того самого висновку: насильство з екрану має як короткостроковий, так і довгостроковий ефект — агресія може виявитися далеко не відразу.

Цифрова деменція

Наукові спостереження доводять, що захоплення телевізором від одного до трьох років призводить до проблем з концентрацією уваги до сьомого року життя. Діти, які не можуть зосередитися, просто втрачають можливість щось дізнатися і запам’ятати. Постійний потік швидкої інформації призводить до змін головного мозку, а потім до деменції — зниження пізнавальної діяльності зі втратою раніше засвоєних знань та практичних навичок та утрудненням чи неможливістю набуття нових.

Залежність

Чим більше батьки перевіряють пошту, стріляють у монстрів та дивляться серіали, тим більше вони віддаляються від своїх дітей. Нестача уваги від дорослих часто компенсується тими самими гаджетами та цифровими технологіями. В окремих випадках малюк сам стає залежним від портативних пристроїв, інтернету та телебачення. Кожна одинадцята дитина віком від 8 до 18 років — «цифровий наркоман».

Шкідливе випромінювання

У 2011 році Всесвітня організація охорони здоров’я та Міжнародна агенція з вивчення раку класифікували радіовипромінювання стільникових телефонів та інших бездротових пристроїв як потенційний канцероген, визначивши до групи 2B «можливо канцерогенних для людини» факторів. Однак слід враховувати, що діти більш чутливі до різних негативних впливів, оскільки їхній мозок та імунна система все ще розвиваються. Тому, кажуть вчені, не можна рівняти ризики для молодого організму, що вже сформувався. Також обговорюється думка про те, що радіочастотні випромінювання мають бути рекласифіковані як 2А (імовірний канцероген), а не поточний 2В.

Висновок

Завершуючи свою статтю, Кріс Роуен рекомендує тимчасові рамки, які є прийнятними для дітей різного віку.

Наважуюсь припустити, що абсолютна більшість дітей щодня виходить за ліміти, наведені в таблиці. Чи варто через це панікувати? Через якийсь час кожна сім’я дізнається свою відповідь, вірну чи помилкову.

Наважуюсь припустити, що абсолютна більшість дітей щодня виходить за ліміти, наведені в таблиці. Чи варто через це панікувати? Через якийсь час кожна сім’я дізнається свою відповідь, вірну чи помилкову.