Минуло вже понад десять років, а проект не втратив своєї популярності. Але як це часто буває, за всіх переваг у нього повно недоліків.

Сценаристи та режисери фільму розуміли: зняти ідеальну для всіх картину нереально. Сухий історичний проект не зацікавить широке коло глядачів. Навпаки, наповнений драматичними поворотами, вигаданими лініями та неіснуючими персонажами сюжет має всі шанси вистрілити. Ризик виправдався, і про «Чудовий вік» дізнався весь світ.

Але від правди було не сховатися: серіал рясніє історичними неточностями. Наприклад, багато хто впевнений, що у проекті невірно називали головну героїню Хюррем російською рабинею. За деякими джерелами, вона була або українкою, або полячкою. Інші ж досі не можуть утриматися від уїдливих коментарів через те, що у «Величного столітті» присутні герої, яких ніколи не існувало.

Це, наприклад, принцеса Ізабелла Фортуна, з якої намагалися зліпити суперницю Хюррем. Її могли списати одразу з кількох європейських королів, проте одне зрозуміло: ніякої Фортуни насправді не існувало. Та й справжній Сулейман так любив свою Хюррем, що навіть гарем після нікаха розпустив.

Те саме стосується і Фірузе-хатун. Чи то перська шпигунка, чи то представниця династії сефевідів, вона була черговою суперницею Хюррем. Цікаво, що режисер «Чудового віку» настільки не знав, що ж у результаті робити з вигаданою Фірузе, що в результаті прибрав її раптовим чином: за нею до імперії Османа таємно приїхали перси і забрали додому. І з того часу про цю місцеву Мату Харі згадували лише раз.

Джерело